Вірші

Ночью небо в тишине и весь город в мрачном сне

Звезды песенки поют, мрак глотает ночью юг

За углом бродячий пес, он рычит и держит злось,

Страшно по ночам гулять, по ночам нам нужно спать.

Ти не зможеш ніколи згадати що за печаль у душі

Але зможеш завжди відібрати все життя в незабутній красі

Це повітря що силою живить цей вогонь що палає в мені

Але ж нічого тебе не зупинить І на все це начхати тобі

Як ті сльози течуть ти не знаєш І як важко на серці мені

Ти не зможеш ти не згадаєш та це все не цікаво тобі

І як я плачу не чуєш. Послухай, на користь тобі

І колись ти в душі це відчуєш але це вже байдуже мені.

Ты так внезапно в жизнь мою вошел

И, видимо, остаться было глупо

И верно, этого не захотел,

А я летала от каждого звука.

Тебе я же хочу что-то сказать

Чтобы потом ко мне ты все же

Зайти хотел, хотел слова отдать

Ведь в этом отказать негоже

Но ты, увы, остался при сеье

А я... а что я... существую

Сижу, пишу только стихи тебе

Нет, я не люблю, просто горюю.

Якщо надумаєш сказати

Що серце твоє мені не приймати

Я лиш похитнусь та промовчу

Повернусь я і гордо від тебе піду

Лити льози не буду, не буду мовчати

І без цього знаю краще просто прийняти

Не забуду, не знаю, не зрозумію,

Але посміхатись на людях я вмію

Буде тяжко, та це не надовго, я знаю

Сумувати не буду і я забуваю

Але коли сонце зійде зрозумієш

Та буде вже пізно вибачатись не вмієш

Зірки палають у ясному небі

Ти знаєш, пробачу, повернусь до тебе...

Оставил ты мне привкус горько сладкий

Со мной еще твои остатки

Большой, паничный, грубый и чужой

И я почувствовала, что не мой.

И шум и сладость, краски и вино

Я позабывал ведь тебя давно

И темп быстрее и жизнь скорей течет

Но в то же время холодный как лед

После тебя я слезы глотаю

И только с тобою что делать не знаю,

Я влюбилась в тебя, хоть и не знала

Что в Столице до этого я не бывала...

Твої очі зеленого квіту розпалили печаль у душі

І приносили іноді квіті в незабутній весняній красі

Чим чарують ті гарнії очі навіщо так мучуть мене

Що програло моє серце дівоче, але з часом біль той мне

Як згадаю запалені губи вони ніжно цілують мої

Але кажуть любов тебе згубе, переконались самі королі

А твій голос! То музика серця ті слова що лунали в вогні

Я гадала кохання вірветься але очі збрехали мені...

Колись таємницю відкрили мені щоб серце моє не втопало в вогні

Кохати то кара кохати то все кохання те піде, але біль не мине

Щоб очі не бачити, а голос не чути тобі недостатньо просто забути

Ті очі вві сні до тебе пийдуть і кохання знову вони принесуть

Трапляється так, що коли кохаєш то серце у кризі своє ти ховаєш

Забудеш, згадаєш, але зрозумієш що слухати можеш, а бачити вмієш

Не повірила у цю я таємницу, побачила я очі золоті

Так довго ви ховали цю скарбницю але серцю моєму не збрехати мені.

Они договорились, что он прийдет и мечту ее сердца с собой принесет

И в руках его будет звезда та сиять ее сердце поступками будет он покорять

Говорил он ей: Люблю, понимаешь? А она не верила: Разве страдаешь?

А ты хочешь докажу, но жалеть потом будешь?

Хочу, но не верю, наверняка ты забудешь

И ушел он в полночь с тоскою в глазах а она сидела дома и была вся в слезах,

Непонятная тоска ее вдруг охватила он исчез, а в небе звезда уже не светила

Она побежала к нему, не успела. В его комнате лампа уже не горела

И упала она, сердце кровью облило, я прошу об этом, доверяйте любимым.

Ветер слабо дышит, а небу тоскливо. Очертания облака в небе размыло

Как буд-то от счастья оно тихо плачет, а дождь для тебя, ничего он не значит

Дождь капает в сердце, а слезы - внутри, все счатьсе твое далеко, позади

И кажется ничего уже не изменить, а дождь и не думает просто спросить

Дождь спросит: Почему, за что ты грустишь? "Но ты же не знаеш... Чего ты молчишь:"

"Так вытри ты слезы, зачем же ты плачешь"

- А сердце мне чистое дашь ты в придачу?

- Но что с твоим сердцем, не молчи, расскажи!

- Оно очень болит, в нем нету души.

Подняла ты голову, сказал он "Постой!"

И тихо ответила ты: "Он с другой"...

Здається буває так холодно зранку, постіль вся холоне від мокрих очей

І лила я сльози оті до світанку вже декілька місяців, а з них ночей

І все це здавалось уже не проблема, кохання знайшла і все не біда

Та все ж у душі нелегка дилема Проблем то нема, але не зпроста

Вже й друзі покинули, ніхто не чекає, батьки як чужі як завжди одна

Лише тільки він здається кохає, та стиха чарує мене лиш весна.

Я королева, ти знаєш? Коли ти тремтиш коли ти чекаєш

Я знаю як плаче любов на світанку і яую як темно вночі на майданку

Я горда красуня тебе не чекала і кращої долі для себе не знала

Я вірила в себе, я знала що кажу, а ти викликав у мене відразу

Не зразу, коли зрозуміла що квола і бути з тобою ще не готова

Та крила мої обірвались раніше і мене почала знаходити тиша

Була я сліпа, як немала кохання тоді ще могла прокидатися зрання

Та плакати думаю мені ще зарано, принцесою бути теж непогано

Я ніби на мить знайшла свою казку там наче зорі палали мені

Дерева і квіти мені дали ласку а очі ніжно палали у мглі

Птахи мені там співали ту пісню що чути її лише одну мить

А сонце несло мені добрії вісті і небо здавалось мені що іскрить

Там було яскраво, красиво и ніжно, янголи до купи зібрались з небес

І неначе світло і все білосніжно Мій мозок від муки тремтів увесь

Від болю що більше цього не побачу і зорі не будуть всміхатись мені

А пісня та чарівна неначе тишею скроні напомнить тобі.

Холодні луги почулись мені і знову заснути не можу

Ця ніч почуття мої вогняні зрозуміти допоможе

Ти з променем сонця до мене прийшлов і з першими свіжими слізьми

І мені ще не вимерле ти знайшов знайшов і побачив навскрізь

Неначе в тумані та все окрім тебе мене не турбує, але я не німа

Та пісня мені повірити в себе дуже допомогла

А очі сухі, давно не тремтіли і сумно, тому що в серці любов

І губи коханням палати зуміли ти серце моє зненацька вколов.

13.03.2012

І знову вночі не можу здолати сумління що гірко і сильно гризуть

Немає в мене уже свої хати, майбутньої теж поки не дадуть

Тебе я не знала, не знала як бути і думаю, що ти мене теж

Молю та прохаю себе я почути та ти мов німий, Авжеш...

Я можу кричати, але ти не чуєш, я буду молити, але ти не звеш

Мені б крихну тепла збоку відчути та ти до мене потроху повзеш

Я ніби сама в холодному світі і ми, мов по черзі, кричимо в небеса,

Здається, що почуття ці калічать за ними не бачу яка це краса

Але я не люблю стиха мовчати, з моїх вуст не зірвуться слова

Якщо на повну то тільнки кохати, а як ненавидіти - лише єдва...