РПП та інші обсесії

 В доволі зрілому віці я зрозуміла що в мене розлад харчової поведінки (РХП але надалі буду писати РПП так як мені це звичніше). 

Як це проявлялось? Зазвичай я не думала що такий підхід до їжі нездоровий, мені здавалось все у нормі тому що я в принципі не бачила інших шляхів. Я справді досі заздрю жінкам які можуть їсти, а можуть не їсти та взагалі уваги їжі приділяють мало.

Що ж до мене, я ніколи не була зверх важкою або зверх великою. У мене завжди було тіло більше не середнього в сторону більшого, але залежачи з якої сторони культурних особливостей це сприймати. Тому коли я комусь говорила що у мене є РПП, мене мало хто сприймав всерйоз. Мені здається в голові у кожного РПП це означає зверх важка людина яка постійно щось їсть, але я не була велика проте жувати щось постійно це було моє все.

Я не могла зупинитись якщо у мене на столі були цукерки, печиво, чіпси, або фрукти. Я зїдала все до останнього та ще й просила добавки. Проте ніколи не почувала себе винною за те.

Столи на свята то взагалі окрема тема. Якщо я знала що планується похід до когось зі столом, я могла жити до того дня до того моменту коли я нарешті зможу поїсти.

Якщо ставалось щось що мене розбалансовує першою справою з мого боку було купити купу солодкого й обжиратись ним як в останній раз.

Коли я худнула я не відмовилась від солодкого. Його стало в рази менше але завжди було щось присутнє в раціоні все одно. В той період я жила від їжі до їжі. Я готувала собі щось смачненьке і не могла дочекатись обіду чи вечері, зранку вставала з радістю що через пів години буде сніданок. Все було б добре якби я реально не "жила" заради цих моментів, тобто просто чекала години обіду.

Алкоголь

До алкоголю я якось менш залежна. В останні роки мені взагалі не подобається ефект від нього, нудота та всі інші плюшки. В підліткові роки часто пила пиво, потім якось перестала пити взагалі, потім знову почала. Люблю пити сама з собою в тиші, але це рідко більше бутилки пива чи сідру. З друзями я не відстрелюю взагалі. Особливо в "одній там компанії". В своєму постові про алгокольне отруєння я писала про свої відносини з ними. Але є одна людина з якою мені комфортно пити. Але й без алкоголю мені з нею кофортно ному тут справа не в ньому. Скоріше в тому що я не знаю міри. А також що частіше це не про алгоколь а додатки до нього, сир, горішки або копченості. Я завжди більше чекаю їжі аніж самого алкоголю.

Сигарети

Курила я 2 роки свого життя. Це було в підлітковому періоді з 15 до приблизно 17. Тяжко було кинути насправді та як інші я кидала на день і починала знову. Кинула палити я після прослуховування книги Алена Карра. Це було досить різко та безболісно. С тих пір я не палю 10 років. Останнім часом часто сняться мені сни як я курю доречі. Звідки ноги ростуть?

Трава

О тут все складно. Першу свою траву я спробувала в 17. Я курю з однією людиною весь цей час і це досить двухстороння обсессія. Трава для мене це вихід в світ ідей які мені не приходять в голову коли я твереза. Це ніколи не набридливі думки а скоріше вихід із положення яке для мене в тій чи іншій мірі заступорене. Досить часто я розумію що я просто себе накручую, але коли я хай, то всі дрібниці майже не існують. Зі всіх своїх обсессій з травою мені розійтись було б тяжче всього. Я в принципі не бачу причин чому це погано для мене і поки я їх не бачу напевне я не буду розглядати варіант кинути.

З тих пір як я писала цей текст прошов час і я почала по-іншому до цього відноситись. Доречі одній курити не те щоб цікаво. Можливо мені просто подобалась компанія в якій я це робила. Памятаєш серію Сімпсонів у якій Мардж почала пити алкоголь з Гомером? Вона з часом зрозуміла, що їй пободалась компанія Гомера, а не сам алкоголь. Зі мною так само зараз. Я перестала дивитись на це як на вихід із ситуацій та це не означає що якщо хтось запропонує я відмовлюсь.

Чоловіки

Чоловіки це моя найбільша обсесія. Завжди була до тепер. Тепер я знаходжу ресурси у іншому і мені справді подобається не забивати голову однією людиною кожну хвилину свого життя. Життя воно швидкоплинне і я більше не кручусь навкруги чоловіків, а навколо себе і нарешті почуваю себе вільною. І не думаю що коли-небудь це зміниться допоки я така як зараз. І для мене це найбільша перемога, не буди думками залежною від когось. Я досі залежна від гарного настрою після прекрасної бесіди, після гарних думок та важливих рішень, але більше не впадаю в агонію якщо щось іде не так як мені потрібно або принаймні я можу з це швидко змінити і не розтягувати свою меланхолію на тижні.