Чи могла б я стати оратором? Політикиня

 Чи політикеса? Чи політикинеса? Все думаю що могла б бути непоганим оратором. Але не впевнена що могла б доносити нешкідливі для соціуму наративи. Власне я ніхуя не зразок для наслідування.

Але я точно знаю що для цього потрібно вести ніхуясобі цнотливе і нецікаве на мою думку життя яке я власне вела і це ніколи мені не подобалось. Так щоб знаєте не підкопатись. Ззовні все біло і прозоро, не доїбешся та чи копнути трішки глибше і вся прозорість рветься на шмаття, а для цього навіть старатись особливо не потрібно. Я все думаю про ці служби які періодично підчищають чорну сторону життя політиків і думаю що з моїм у них було б дохуя роботи на постійній основі.

Писати українською це навик. Такий самий як усе на світі. Ось ти пишеш свій третій текст і він гармонійно лягає на думки наче так було завжди, наче я завжди говорила мелодійною. Мені подобається. Процес вивчення, формування особистості та взрощення літературної. Зрештою розмовні діалекти є у всіх країнах. Візьміть Італію, якийсь Неаполь. Є літературна, а є бігла як вони називають. Діалект який одразу показує звідки ти.

Власне. Я могла б бути ораторкою. Мені навіть подобається вживати фемінітиви. Те що рік назад я сказала б неможливо! Ніколи в житті! Спочатку ти говориш про це жартівливо, жартівливо вставляєш в промови, а потім починаєш вживати на постійній основі. Мені подобається.

Всілякі слова типу вляговуйся)

Я могла б бути політикинею. Але чи могла б політикиня бути мною?