Звички які я намагаюсь вкорінити

 Намагаюсь втиснути звичку писати кожного дня. Бо що ще робити поки ми повільно замерзаємо. Писати це звичайно дуже голосне слово. Тапати по екрану - ось воно.

Сьогодні в голові досить пусто і я не знаю про що сказати. Можливо про те що я кожного дня охуєваю з чоловічої мстивості. І навіть не так. Я майже впевнена що людина не розуміє що вона мститься. Все робиться природньо несвідомо і таким чином до немає сенсу про це задумуватись або аналізувати. Так і живе життя.

Сексизм. Сьогодні я почула жахливо обурливі речі. Одного разу ти виявляєш сексизм поміж мільйонів думок які лунають звідси і звідти і більше ніде і ніколи не можеш його розбачити. Сексисти жваво користуються послугами жінок яких вони називають шлюхами при цьому себе вважають пухнастими кроликами, а основне зло йде саме від цих так званих шлюх. При цьому голосно кричать що вони поважають всіх жінок але є якась там одна курка (пряма мова) яка накинула гівна на нього в коментарях за його сексистську позицію. Але ж він поважає жінок. Але звісно відокремлює жінок від проституток і шлюх. І все це смачно доноситься кацапською мовою. Людина з політики розмовляє російською і продвигає неймовірно образливі наративи.

Звичайно я змовчати не змогла і сказала що він несе хуйню. Майже впевнена що мене він відніс до тих самих курок які йому коментують на фейсбуці.

Не знаю коли я стала така самовпевнена і достатньо вкорінена у своїх принципах щоб незнайомій людині в обличчя сказати що вона городить хуйню.

Але не шкодую ні про що. Шкодувала б якби проковтнула і змовчала. А так навіть для себе приємно.

В цілому настрій дивний. Перекидає з все витримаємо до нам пізда приблизно шістнадцять тисяч разів на день. 

Те що не здохнемо то це майже точно. Звичайно не стовідсотково. Але русня забирає якість життя. Десятиліття якщо подумати. Да і хуй з ними власне. Україна понад усе. Чи ми не козацької крові.