Як я перестала ненавидіти своє тіло

 А точніше задоволення тілом. Якось все життя я була недовольна тілом. Останні пару років я навіть накидувала на людей що топлять за те шо тіло треба любити яким воно не є. Власне це з тієї ж опери що красиві люди кажуть краса не важлива. В основному саме підтягнуті стрункі жінки (наголошую) говорять про це. Неважливо яке тіло, головне любити його.

Я не любила своє тіло. Говорячи відверто ніколи мабудь. Це був вічне коло поправилась-схудла і знову поправилась. Додайте ще зовнішні фактори які мені дзеленчали на вухо що я не так харчуюсь, не так виглядаю, набрала ваги і мені треба менше їсти солодкого і все, кукуха моя остаточно втратила сенс життя.

Але недавно я задумалась. Я почала любити своє тіло. Все завжди вчасно. Перестала паритись з приводу їжі, переїдати, заїдати стрес. Займатись сексом щоб зняти стрес. І знаєш в чому іронія. Це сталось саме у воєнний рік. Рік коли здавалось навіть найгірше шо малює твій мозок не могло б статись але стало набагато гірше за ці картинки.

Про стрес взагалі треба окремим постом вивести. Шо ми робимо коли стресуємо. Це урізонює тараканів в голові.

І ось я тут, в цьому моменті життя не парюсь з приводу тіла, а тіло моє власне не париться з приводу мене і набирає ледь не найкращої своєї форми і функціональності яке у нього коли-небудь було.

І ні, я не можу сказати що долучився час. Роками ти займаєшся, все б могло бути добре ще раніше але ні, саме у цей блядський важкий рік тіло нарешті віднайшло гармонію з мозком і це буземовне кохання.

Я більше не заїдаю стрес і їм коли хочу, а тіло завжди сильне і фізично функціональне колиб я від нього шо не хотіла.

Все Завжди Вчасно