Я жертва насилля

 Клянусь, це тільки звучить дуже страшно, насправді все не настільки погано як може здатись. Або я не знаю наскільки все погано для мене обернулось. Важко викинути 28 років життя за рік і вдавати наче у тебе все добре.

Спочатку мене придушували батьки, в основному мама. І ти можеш подумати що я могла знайти безпечне місце але це не так, безпеки не було ніде. Правди ніде діти, батька я боялась ще більше але острівками. Маму постійно. Я тікала до бабушки і тільки зараз розумію шо там був мій спокій.

Оскільки я росла в таких умовах і так і не навчилась розуміти що я люблю, як я люблю і хто я, я одразу змінила одну форму насилля на іншу.

Хтось може сказати шо це могло бути погано для мене, а я сама говорю шо все не було страшно настільки. Але також я взагалі не памятаю періоду життя з 21 до 25 років. 4 роки життя не існує в моїй памяті. Немає ні фото з того періоду, нічого. Наче я стала привидом. Дуже дивно це усвідомлювати зараз. Ніколи не думала шо я травмована. Дивилась на жінок котрих бють чоловіки або нічого не дозволяють робити і думала як ви так влипли, як ви не бачили очевидного. Але мені теж ніхто не говорив шо я не бачила очевидного.

Як жертва я ніколи нікому не розповідала про свої стосунки. Про те що мене роками не влаштовувало. Про те що мене подавляло поки не подавило до кінця і я перестала бути собою хоч ніколи і не починала цього робити.

Мені не подобаються ярлики. Але з пісні слів не викинеш, я жертва насилля. Я більше ніж впевнена шо людина по ту сторону ніколи так і не зрозуміє шо саме і коли пішло для мене не так.

Ці думки ріжуть мене сильніше ніж існування русні. Мені все життя говорили шо я виглядаю як сильна і впевнена в собі жінка. Допоки я просто не зрозуміла, я хочу шоб ви всі від мене відвалили зі своїми порадами як жити.

Я так і не змогла відвоювати свої бажання. Так і не змогла донести шо я хочу а чого не хочу. І ці думки теж мене без ножа ріжуть. Мені боляче шо я все це допустила. Боляче шо я не бачила очевидного. Боляче шо запустила зрештою.

Іноді допускаю думки шо я собі багато чого придумала, це було давно і могло з тих пір змінитись, знаєш. Типу може я стільки разів про це думала шо зрештою поприкрашала всі жахи зробивши з них негарну казку.

Я досі не розумію і мабуть потрібно перестати намагатись.

Я жертва домашнього насилля і можливо це єдине що дає мені зараз триматись на плаву.